У Львові – події, мистецтво, життя



Сторінка додана 11:54, 22 Травня, 2012

Email this to a friendНадіслати по Email                      Printable versionДрук

Літературні зустрічі у кав’ярні-книгарні “Кабінет”. Тимофій Гаврилів

Літературні зустрічі у кав’ярні-книгарні “Кабінет”. Тимофій Гаврилів thumbnail

24.05.2012
18:00

Кав’ярня-книгарня «Кабінет»

МО "Дзиґа" представляє літературні зустрічі у кав'ярні-книгарні "Кабінет" (Львів, вул. Винниченка, 12)
У проекті зустрічей з перекладачами "Третій Світ"

Тимофій Гаврилів
про новий свій переклад п'єси Ельфріде Єлінек "Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств"

Сам перекладач у своєму блозі пише про видання так:

Політика і порнографія або Підпори суспільств
У львівському видавництві «Класика» побачила світ п’єса сучасної письменниці, лауреатки Нобелівської премії з літератури Ельфріде Єлінек. П’єса загострено політична і мовби призначена для читання й інсценізації на день праці. «Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств» особливо доречна у нашій посттоталітарній ситуації, що ніяк не може завершитися демократичним вибором й де усе надто легко хилиться до «простих» «розв’язок». В українському контексті твір австрійської літераторки набуває макабричного характеру.
Ця п’єса Єлінек подобається мені в її драматургійному доробку найдужче – революційна, вона не містить пафосу, гостро соціальна, вона вислизає з обценьок догми, невблаганно політична, вона присвячена не меншою мірою дрібницям будня, безкомпромісна, вона разом із тим балансує між трагізмом і комізмом на линві трагікомізму. Якщо вірити авторці (підстав сумніватися немає), політика - це порнографія. Єлінек прекрасно демаскує механізми, як від невдоволення і поразки торується шлях до реваншу. З-під нашарувань долинає голос людини – самотньої, недосконалої, спраглої розуміння. Одначе насамперед – це п’єса про стосунки жінки і чоловіка, які не витримують суспільно-політичного й економічного випробування, коротка й наочна історія занепаду сім’ї як цінності й основи суспільства. Насамкінець, «суспільства» – це й товариства, гурти, спільні інтереси, в яких кохання, дружба й порядність, а разом із ними усі гуманістичні ідеали безповоротно інфляціонували.

http://zaxid.net/blogs/showBlog.do?politika_i_pornografiya&objectId=1253891

А на сайті Літературного журналу «ПРОSTORY» так:
Що сталося? Про Єлінек в українському контексті

У львівському видавництві ВНТЛ-Класика вийшла друком п’єса Ельфріде Єлінек "Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств" у перекладі Тимофія Гавриліва (2012). Простори пропонують читацькій увазі передмову перекладача.
Ця п’єса політична, тож, як ніколи чи/і, як завжди, злободенна. Її авторка, замолоду симпатизантка компартії, уже своєю появою на партійних збіговиськах у виклично стильному і розкішному одязі ставила під сумнів облудну ідеологічну риторику, яку їй згодом так безкомпромісно вдалося демаскувати у художніх творах – у п’єсі «Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка...» це лексикон, яким описуються виробничі стосунки і, так би мовити, «класова пам’ять», якою маніпулюють соціалістичні та соціал-демократичні політики, ба гірше: «класова пам’ять» маніпулює свідомістю її носіїв.
Не менш дошкульно Ельфріде Єлінек критикує патріархальний світ загалом, капіталізм із «нелюдяним обличчям», світ цинізму й наживи, в якому мета (а вона одна – збагачення) виправдовує засоби, деконструює кліше та мовно-мисленнєві структури, на якому він побудований, – цією новітньою, загострено політичною формою критики авторка на свій лад продовжує традицію мовного скепсису, що розквітла на зламі XIX і XX століть у творчості австрійських філософів Фрітца Маутнера та Людвіґа Вітґенштайна, віддзеркалилася в славетному «Листі лорда Шандоса до Френсіса Бекона» Гуґо фон Гофмансталя і з новою силою спалахнула в тоді юній австрійській літературі «шістдесятництва» як відгук сум’яття, розпачу, болю на німецький нацизм та фашистські режими.
Якщо Єлінек майстриня, то передусім в умінні показати, як риторика опановує мовця, перетворює його на демагога й урешті елімінує в ньому людське – в обличчі сучасного ділка-бізнесмена й політика не залишилося й сліду гуманістичної традиції. «Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств» особливо доречна у нашій посттоталітарній ситуації, що ніяк не може завершитися демократичним вибором й де усе надто легко хилиться до «простих» авторитарних «розв’язок» з метою самовтішання абсолютною владою й цинічного самозбагачення в оберненій пропорції до зубожіння мільйонів громадян – усього цього ненависного і незрозумілого «електорату».
На тлі Трудових та інших «кодексів», Пенсійної та решти «реформ» сказане у п’єсі набуває макабрично впізнаваного характеру. Ошкір наживи, який у тоталітарному режимі якого-небудь Радянського Союзу прикривався фіговим листочком комуністичної демагогії й прикривається нею ось уже двадцять років позірно демократичної української незалежности, ганьблячи тверезі й гуманні порухи, шукає для себе нових масок – усі вони, однак, з історичного мотлоху, що вже (і не раз) використовувався.
Ця п’єса Єлінек подобається мені чи не найдужче – революційна, вона прічна революційного патосу, гостро соціальна, вона вислизає із обценьок догми, невблаганно політична, вона присвячена не меншою мірою драматизмові стосунків між чоловіком і жінкою, безкомпромісна, вона разом із тим балансує між трагічністю й комічністю, викриває механізми, як від невдоволення і поразки торується шлях до реваншу.
З-під нашарувань долинає голос людини – самотньої, недосконалої, спраглої розуміння. Коли Виконроб, звертаючись до Нори, каже: «Ти забуваєш, Норо, що власники капіталу та підприємств отримують дедалі меншу частку валового продукту, що не можна не вважати поступом», то в Україні наразі все відбувається з точністю до навпаки, і це все благословляється, з дозволу сказати, політиками, аферистами й акулами та їхніми підспівувачами, що називають себе політологами і політтехнологами – тими, котрі, на відміну від Ельфріде Єлінек, здатні вловлювати голос господаря, але не відбивати його сумління. Одначе насамперед – це п’єса про стосунки жінки й чоловіка, які не витримують суспільно-політичного й економічного випробування, коротка, зате яка наочна історія занепаду сім’ї як цінності й основи суспільства.
Назвою, а почасти й іменами героїв письменниця звертається до свого попередника, норвезького драматурга Генріка Ібсена, «дописує» його п’єси «Підпори суспільства» та «Ляльковий дім», зводить два сюжети в один, умножиннюючи Ібсенове «суспільство» у прагненні продемонструвати тяглість традиції – як своїх джерел художниці слова, так і «патріархального візерунку», що, зміюючи вигляд і вираз, не змінюється сам. Насамкінець, «суспільства» – це й товариства, гурти, спільні інтереси, в яких кохання, дружба й порядність, а разом із ними усі гуманістичні ідеали безповоротно інфляціонували.



Варто прочитати:






 

Погода

Last Added Events

Сьогодні

most interesting

Туристичне спорядження у Львові

Туристичне спорядження у Львові Магазин туристичного спорядження Gorgany.com. Львів, вул Гнатюка 13, тел: 2555142, www.gorgany.com

Останні коментарі



Варто прочитати: