У Львові відтворять концерт 1902 року

15.11.2013

Львівська філармонія

15 листопада у Львівській Філармоній концертом «Повернення легенди» розпочнеться міжнародний фестиваль «Відкриваємо Падеревського». Унікальний концерт відтворить історичну програму, з якою 1902 року у Львові тріумфував відомий на весь світ польський піаніст та композитор Ігнацій Ян Падеревський.

У програмі «Повернення легенди» прозвучить «Ноктюрн» Падеревського в оркеструванні Єжи Максим’юка, а також фортепіанні концерти №2 Фридерика Шопена та №5 Людвіга ван Бетховена, які були коронними у репертуарі славетного піаніста.

Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії керуватиме один з найбільш харизматичних диригентів сучасності Єжи Максим’юк, а солістами будуть відомий польський інтерпретатор творів Падеревського Кароль Радзівоновіч та видатна українська піаністка Маріанна Гумецька, котра також є співініціатором та артистичним директором фестивалю.

Львів займає особливе місце у творчості Ігнація Яна Падеревського. Саме тут відбулися прем'єри його найважливіших творів, які пізніше принесли йому славу у Нью-Йорку, Парижі, Лондоні... Тут, у Львові, він виступив із знаковою доповіддю на святкуванні 100-ї річниці від дня народження Фридерика Шопена, яка згодом розійшлась усім світом. У 1912 році Львівський університет надав Падеревському титул почесного доктора. Того ж року Ігнацій Ян Падеревський став почесним громадянином Львова.

Наступного дня після тріумфального концерту «Kurjer Lwowski» писав: «Запал з яким вчора вітали і проводжали Падеревського, вінки срібні і лаврові, стоси квітів і нестихаючі овації публіки не були єдиним виразом захоплення і любові до великого, геніального артиста, вони також були виявом поваги до відомого на весь світ земляка, який не забуває про свою вітчизну».

Сам маестро згадував про свій виступ у листі: «Гарна то була мить, найкраща з усіх моїх публічних виступів…». А про Львів Падеревський залишив теплий спогад: «Чарівним для мене було перебування у Львові. Все добре, що мене там спіткало не мало і найменшого вигляду вимушеності, все було якесь просте, щире, сердечне».

Варто прочитати: