У Львові – події, мистецтво, життя



Сторінка додана 23:28, 25 Жовтня, 2010

Email this to a friendНадіслати по Email                      Printable versionДрук

Львів Постсоціалістичний

Львів Постсоціалістичний thumbnail

Колись я жив у своєму місті і туманно уявляв якісь інші далекі місцині – щодо яких навіть не було достатньої впевненості, чи вони існують. З часом, звичайно, з’явилася ширша перспектива. В принципі, я нікуди далеко не заїжджав – моя особиста географія обмежується Польщею на заході і Києвом на сході. І там, і там є багато подібностей до Львова. Якось, мені пощастило побувати в Амстердамі і тоді я трохи чіткіше відчув більш ніж відносну позицію мого рідного міста на карті світу. Але це так – винятковий одноразовий шок. Дійсно глибоко я відчув конкретну обмеженість Львова як географічної точки завдяки книжкам – науковим книжкам про глобалізацію, економічну географію, урбанізм та інші просторові речі. І у всій цій детально розробленій західними науковцями картині світу Львів – це не пуп Землі (як я і здогадувався), а середньостатистичне місто у Центрально-східній Європі. Замилування Центрально-європейським міфом та ностальгія за Габсбургами західним вченим, на жаль, не властиві, тож спочатку на їхній карті моя маленька батьківщина постала якоюсь голою та невиразною. Ну але що ж – пошуки об’єктивної точки зору неминуче породжують болючі розчарування. Я зціпив зуби і продовжив своє кружляння наді Львовом на висоті наукового польоту. Мені відкрилося досить печальне, сіре, але й не позбавлене певного інтригуючого трагізму видовище – постсоціалістичний Львів.

IMG_3614

Цікаво, що зверху Львів – це не Історичний Центр, як уявляється більшості аборигенів, а нові передмістя, де ця більшість проживає. Адже, центральна частина міста – це лише початковий плацдарм бізнес-ініціативи окремих підприємливих львів’ян. Тоді як в розлогих Сиховах, Левандівках, Рясних, Балатонах живуть ті, хто пережив радянський апокаліпсис – пережив і пристосувався до пост-апокаліптичного життя.

IMG_3590

Для сторонніх поглядів неважливо ким вважають себе львів’яни – батярами, бандерівцями чи інтелігентами „в шляпах”; де вони бачать своє справжнє місце – в Європі чи з братнім народом; про що вони мріють – про „айпед”, мікрохвильовку чи про вшанування героїв. Але дуже важливо, те що Львів розташувався по той бік уявного пунктиру, яким не так вже й давно проходила „залізна завіса”. Ми можемо мріяти про все що завгодно, уявляти себе ким завгодно, говорити про все що завгодно, проте з умовно об’єктивної точки зору ми – колишня „радянщина”. І все.

IMG_3599

В такому ставленні немає осуду, швидше, легке співчуття. Але є й конкретна констатація – що б ми не робили, куди б не прямували, у нас вже є своя власна унікальна ідентичність – постсоціалістична. Вона об’єднує і порядних галичан і їхніх непримиренних антиподів – „завойовників зі сходу”. Осягнувши таку цікаву географію, я задумався – а чим все ж таки є це пост-апокаліптичне тавро для нас? Для Львова і львів’ян. Ну справді, якщо забути на секунду всі значущі міфи та історії – що лишається? Яка реальність пронизує нас настільки органічно та всепроникно, що помітити її можна лише збоку? Чому от є в нас вже і хороші кнайпи, і супермаркети, і всесвітня мережа – а от від іншої Європи відрізняємося? Відповідей на це запитання існує дуже багато. Але, якщо чесно, всі вони не надто переконливі. Я особисто знайти однозначне пояснення теж поки не можу. Однак, мені здається, що Львів таки приховує в собі якусь потужну та незаперечну відповідь. Навіть не весь Львів, а нові передмістя. Адже, поки на центральних площах патріотичні промови та палкі пісні звільняли нас від прикрого минулого, в блочних новобудовах тягнулося життя – стомлене, зневірене, піднесене, безгрошове, купонне, забичене, просвітлене, нове, старе, джинсове, шкіряне, звільнене від минулого і від праці на заводі, окрилене надіями та прибите дефіцитами... Я гадаю, що ми можемо вважати себе будь-ким. Але якщо у нас були такі от дев’яності роки, від себе ми не втечемо – ми такі постсоціалістичні. Насамперед. Тож, якщо вам захочеться часом гидливо лайнутися в шкіряну спину рагуля, який щойно висякався вам під ноги, краще зупиніться і подумайте – де ви були в дев’яностих роках? Чи не стояли разом з цим рагульом на базарі, чи може обробляли спільний город під дев’ятиповерхівкою, або ж швидше за все міцно трималися за руки, виборюючи незалежність у живому ланцюзі? Подумайте краще про це, а не про навалу сільських варварів у місто з традиціями. Які традиції? Ми пережили дев’яності, ми пост-радянська крапка на карті світу – і це звучить гордо...

IMG_2417



Варто прочитати:



5 коментарів on "Львів Постсоціалістичний"

  1. Олександр Чорний on Пн, 25 Жов 2010 23:55 

    Грунтовний підхід. Чомусь мені здалось, що ти шукав компромісну ідею – мовляв, ми щось між цим і тим,між Європою і неЄвропою, Рагулями і неРагулями. Мммм… доречі останнє – рагулі – треба визначити, мабуть краще.

    Тут знайшов Новооновлений Генплан міста – дуже цікаво (http://www.city-adm.lviv.ua/adm/public-hearings/1062-gromadsky-sluhanna-projektu-koriguvanna-generalnogo-planu-m-lvova)…
    Львів скоро стане трошки більше селом, або ж села навколо Львова стануть трішки більше містом. Компроміс, на мою думку, тут не знайти.

  2. Андрій Бондаренко on Вт, 26 Жов 2010 00:01 

    ну насправді я вів до того, що компромісу шукати не потрібно – ми є просто тим чим ми є і все. компроміс неможливий, бо ми вибирати не можемо )) Процес пішов!

  3. Андрій Бондаренко on Вт, 26 Жов 2010 00:02 

    блін, а лінк на генплан видає помилку…

  4. Олександр Чорний on Вт, 26 Жов 2010 01:01 

    Ось інший лінк – я його копіюю з поля адреси
    http://www.city-adm.lviv.ua/news/actual/8527-trivaje-gromadske-obgovorenna-generalnogo-planu-lvova

  5. Андрій Бондаренко on Вт, 26 Жов 2010 01:51 

    ))) тепер є – будем вивчати!




 

Погода

Last Added Events

Сьогодні

most interesting

Туристичне спорядження у Львові

Туристичне спорядження у Львові Магазин туристичного спорядження Gorgany.com. Львів, вул Гнатюка 13, тел: 2555142, www.gorgany.com

Останні коментарі



Варто прочитати: