Лист 1 - Чому ця музика безкоштовна

Мої спроби влится в американське суспільство завжди розуміли неправильно. Як для особистоті, як для артиста, будь-які спроби контактування з людьми були марними. Причина в тому, що розвинені країни, такі, як моя, стали цілком штучними. Американці, в тому числі і я, були змушені через співробітництво сприймати комерційні продукти як реальність і необхідними для життя. Ми були жорстоко зіпсовані помилковими уявленнями про багатвство, славу і егоцентричне процвітання, які стали причиною суспільства егоїстичних, сповнених ненависті людей, які не розуміють, що чогось бракує. Впливові артисти нічого не тямлять у змістовній творчості, проте знають все про маніпулювання, клеймування і гроші. Ті ж люди могли б з таким самим успіхом продавати машини чи фаст-фуд. Як один із тих, хто намагається надати якось значення мистецтву, я не можу більше підтримувати відносини з такими людьми. Я вірю, що музика важить більше, ніж гроші.
Зізнаюся, були часи у моєму житті, коли я вірив в оманливі перспективи основних течій, я хотів бути частиною всього того. З плином часу дещо ставало неясним: я помітив, як мої колишні комерційні кумири приймають жахливі антиартистичні рішення (Smashing Pumpkins, співпраця Кріса Мартіна і Jay-Z, пивний фестиваль Heineken від Sigur R?s тощо), і всі їм вибачають, стверджуючи, що їхні дії були необхідними, щоб заробити на життя. Уявіть гіпотетичну ситуацію: парафіяльний священик прославляє Сатану декілька разів на рік, що заповнити тацю з пожертвами. Не вірю, що люди це сприйняли б. Тоді чому ми пробачаємо артистам таку ж поведінку? Музика для мене така ж важлива, як релігія для багатьох інших; це моє вище покликання, і я чекаю того ж від моїх ровесників у музичній індустрії.
На додачу, я помітив, що наші аудиторії у великих містах майже глузували з нас за те, що ми не являємось частиною крутого комерційного світу. Виправдання, які вони давали мені на захист поверхневості їхніх міст, були завжди безсоромно однаковими: «Знаєте, ваш гурт чудовий, але всі зірки приїжджають сюди. Невже ви очікуєте, що люди сприйматимуть вас серйозно?». Хіба нам так промили мізки , що нас не хвилює ніщо справжнє? Що нас не турбують дійсно особиста думка людини? У той же час наші слухачі у таких містах, як Краків, Львів, Тусон чи Філадельфія – менші міста, які завжди ігнорують великі зірки – були культурними, шанобливими і надзвичайно чутливими. Я відчув, що люди у тих місцях справді менше піклуються про новинки великих міст. Я не хочу сказати, що немає людей з великих міст, які бачать все ясно, але швидше за все, якщо ви з великого міста і читаєте це, то ви – виняток, і я вам вдячний.
Я більше не віддаватиму свою енергію людям, що живуть одним днем, у яких є свої великі зірки і гроші. На жаль, я думаю, що для них вже занадто пізно, і я сподіваюся, що принаймні їхні діти знайдуть щось щире в житті.
Мені цікаво спілкуватися з реальними людьми, у яких є справжні емоції в душі. Я не підтримую нашу культурну заклопотаність грошима. Єдина справжня нагорода для мене, як для артиста, - це те, щоб моя робота була потрібною на будь-якому рівні, нагорода, яку я вдячний був отримати. Я також вдячний, що живу у частині світу, достатньо відкритій, щоб вловити цю думку. Моє життя у Польщі і мій досвід в Україні змінили все на краще. Я став оптимістичним.
Хочу бути до крайнощів ясним: Я СТВОРЮЮ МУЗИКУ ЛИШЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДАТИ ЩОСЬ ЗМІСТОВНЕ ІНШИМ. Тож більше ніяких перешкод, від сьогодні і надалі моя музика буде доступною для вільного скачування, так що кожен, хто знайде у ній сенс, буде мати таку можливість. Мені не треба ваших грошей; мені не треба ваших похвал; я хочу, що щоб ви знали музику Let Me Introduce You To The End і розділяли її з усіма, хто міг би бути зворушений. Будь ласка, завантажте цей запис і передайте його всім, хто міг би зрозуміти. Це все, чого я прошу.

2.Лист до жителів України

Дорогий український слухачу...
Шість років тому я деякий час жив ізольовано у пустелі Арізони. Я був закоханий у краєвид і відчайдушно намагався вхопити сутність влади гір у фотографії, але це мені завжди не вдавалося. У мене було повне порозуміння і зв’язок з тим місцем, але з якихось причин я ніколи не міг вкласти це у фотографії. У певний момент я зрозумів – деяка краса занадто велика і сповнена слави, щоб її охопити. Я опустив фотокамеру, розплющив очі і впустив цю славу у себе.
Коли я вперше відвідав Україну у 2007 році, у мене було таке відчуття. Я виявив таємничість в очах людей. У найзухваліших мріях я б ніколи не подумав, що я можу принести свою музику сюди, проте щось глибоко всередині мене хотіло бути частиною вашої країни.
Три роки потому якимось дивом я сидів на сцені на Площі Ринок у Львові, потім був фестиваль «Форт-Місія», і цей досвід викликав у мене благоговіння. Я не збираюся охопити це все, як і пустелю, просто хочу отримати досвід і стати його частиною настільки, наскільки зможу.

Дякую всім вам за підтримку!
З любов’ю з Кракова
Раян Сокаш

Останні коментарі

• Alona до Курси декорацii тортiв

Варто переглянути

• Цілі і завдання під час створення корпоративного ресурсу

Варто прочитати: