У Львові – події, мистецтво, життя



Сторінка додана 22:39, 1 Лютого, 2011

Email this to a friendНадіслати по Email                      Printable versionДрук

Пацюки

Пацюки thumbnail

Під час нашої подорожі містами західної Європи основними труднощами були ночівлі. Грошей в нас було мало і ми спали де прийдеться, під відкритим небом. З погодою майже завжди щастило і ми переживали щоб тільки не вкрали наші наплечники та гроші. Мюнхен було першим містом де ми заночували у парку на карематах. Більше, у великих містах, на газончиках ми не спали. Серед найсильніших вражень від європейських столиць, поряд з визначними культурними пам’ятками, були бачені нами у вечері та вночі стада щурів в міських парках і сквериках. Вже у наступних Відні, Римі, Парижі, Амстердамі та ін. лягали ми спати в основному на лавочках та інших підвищеннях. На заході сонця вони вилазили з каналізацій, підвалів і інших щурячих закапелків та заселяли газончики, галявинки з травичкою зовсім не звертаючи уваги на людей. Це були не тільки щурі, але й миші і інші якісь невідомі мені дрібні гризуни. Вони собі бігали по травичці, щось визбирували, бавились між собою і пищали, напевне від захоплення цим раєм. Люди, які в цей час ще відпочивали собі у парках, насолоджуючись літнім вечором, їм анітрохи не заважали. Крім нас ошарашених, на лавочках сиділи ще дідусі з бабусями та парочки закоханих і на щурів не реагували, або дивилися на них так, як у нас у Львові дивляться на котиків, що десь на сонечку собі граються. Коли хтось проходив у метрі?півтора від пацюка то той не те щоб втікати, але навіть кудись відходити не думав, а коли гризуни бігали та пищали під лавкою, то закохані, які там сиділи, цілуватися не переставали. Ввечері парки були ще нейтральною територією, а після заходу сонця ? були вже їхніми. У Європі ми подолали у собі цей страх та огиду, підавшись загальному відчутю норми того, що відбувається, настільки щоб все-таки можна було ночувати під зірками з відносним душевним комфортом та фізичною безпекою.

Не знаю наскільки це правда, а наскільки вигадка, що щурі це продукт нечистоплотності середньвічних міст, коли сміття та помиї просто викидалися з вікон будинків, а в природі таких тварин немає. Тепер ситуація з чистотою у західних містах безсумнівно краща. То відкіля їх стільки?

Досвід усвідомлення щурів у Львові ще з дитинства ? коли бачив, як розвагою пацанів?підлітків у спальному районі було ? бити щурів на смітниках.

Кожен будинок має смітєпровід, який спускається з дев’ятого поверху до першого. Внизу є приміщення з дверима на двір, куди сміття звалювалося зі всіх поверхів. Час від часу сміттєвозка це сміття забирала.  Десь в середині 90?х від цієї автоматизованої системи відмовились через уже неконтрольований антисанітарний стан під’їздів та прибудинкових територій і до сьогоднішного дня сміття вручну виноситься та викидається у контейнер. Приміщення про які йшлося зараз використовуються для потреб двірників, або під майстерні взуття, рідше під годинникові майстерні.  А до того хлопці ходили з патиками від під’їзда до під’їзда відкривали двері сміттєзвалищ та реалізовували свої мисливські інстинкти за рахунок бідних гризунів.

Вже пізніше була жахлива стаття в газеті про те, що десь у центрі міста, якась мати залишила на балконі дому каляску з дитиною і дитина стала жертвою пацюків. Коли одному знайомому я сказав що хотів би жити у центрі, то той відповів, ? «ти би бачив які там щурі лазять по підвалах». І це для нього був «канкрєтний» аргумент. Ше досить смутно пригадується як в якийсь час говорили що в центрі смердить, бо санепідемстанція травить щурів.

Також пригадую, як якось влітку ввечері чекав маршрутку на вул. Кн. Романа і побачив його. Щуряка виліз з якогось підвального віконечка на тротуар та неквапливо пішов до парапету між тротуаром і дорогою. Судячи з того що він був товстий, рудуватий, рухався повільно і незважав на пішоходів, можна припустити, що мав вже поважний вік. Далі він підійшов до краю дороги обнюхав ніжку парапета. Коли зовсім близько від нього проїхала машина ? навіть вусом не повів, тільки деякий час зверхньо дивився їй услід. Потім він завернув назад і так само поволі поволочився до підвальноо вікна. Якийсь пан з панею йдучи тротуаром зневажливо переступили через нього і пішли далі. Вони мали би бути п’яними, або іноземцями, швидше друге.

Завдяки бродячим котам, які заселяють підвали, щурів у нас незмірно менше ніж у великих західних містах у яких ці пацюки незабаром стануть домашніми улюбленцями (як і білі лабораторні). Часом чути нарікання у громадському транспорті та інших громадських місцях, що у Львові немає комунальної служби з питань бродячих тварин, а якщо вона є, то не виконує своїх обов’язків.

Може і так, але тільки не стосовно котів, бо наших котів відловлювати ніяк не можна, хіба тільки частину і то щоб позичити їх на розплід для Парижа та Лондона...



Варто прочитати:



2 коментарі on "Пацюки"

  1. андрій on Вт, 1 Лют 2011 23:16 

    закрутив! ))) круто!

  2. oksana on Пт, 18 Лют 2011 16:29 

    Дуже незвична та актуальна стаття)Власне сьогодні по новинах почула про нашестя тих клятих пацюків)виявляється, що в Парижі їх вже 6 млн. У центрі Парижа живуть вчетверо більше пацюків, ніж людей – пише австрійське видання “Де Стандарт”. Після такого моє бажання жити у Франції та й взагалі в розвинутій Європі відразу відпало) Що ж це виходить що ти сидиш на лавочці з коханою людиною, а поруч пацюк зі своєю пордругою їдять недоїдки?Ти приходиш на пляж, а місця всі заняті пацюками, які гріються на сонці і зариваються в пісок?чи ти їдеш на машині, а перед пішохідним пробка, бо дорогу перебігає стадо пацюків?нєє я такого життя не хочу і хай французи самі живуть зі своєми пацюками. Якщо вони не прймуть ніяких мір по їх знищенню, то у них почнуться серйозні проблеми з екологією і поширяться різні хвороби.




 

Погода

Last Added Events

Сьогодні

most interesting

Туристичне спорядження у Львові

Туристичне спорядження у Львові Магазин туристичного спорядження Gorgany.com. Львів, вул Гнатюка 13, тел: 2555142, www.gorgany.com

Останні коментарі



Варто прочитати: